<<
>>

Порядок набуття прав на сорт рослин

Процедура набуття прав на сорт рослин визначається Законом України від 21 квітня 1993 р. "Про охорону прав на сорти рослин" (у редакції Закону від 17 січня 2002 р.), Положенням про Державну службу з охорони прав на сорти рослин, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19 серпня 2002 р.
№ 1182, Правилами складання та подання заявки на сорт, затвердженими наказом Міністерства аграрної політики України від 3 вересня 2002 р.

№ 249.

Органом, уповноваженим на приймання заявок, здійснення експертизи, приймання рішень щодо них, на ведення Реєстру заявок, Реєстру патентів, Реєстру сортів, на забезпечення державної реєстрації заявок, патентів і сортів та виконання інших завдань за чинним законодавством, є Державна служба з охорони прав на сорти рослин (далі — Держсортслужба), яка діє в складі Міністерства аграрної політики України.

Зазначені повноваження було передано Держсортслужбі у зв'язку з набранням чинності нової редакції Закону "Про охорону прав на сорти рослин" та затвердженням Положення про Державну службу з охорони прав на сорти рослин постановою Кабінету Міністрів України від 19 серпня 2002 р. № 1182.

Протягом періоду, що минув з моменту проголошення незалежності в Українській державі, відбувався пошук ефективної національної системи захисту прав селекціонерів. Повноваження щодо ведення державного реєстру сортів рослин було передано різним органам. Це призвело до того, що нині в Україні є чині йми всі ті охоронні документи, які засвідчують авторство на сорт рослини й майнові права на нього, та видавалися відповідно до чинного раніше законодавства. Спочатку ці питання регулювалися постановою Ради Міністрів України від 22 лютого 1991 р. № 34 "Про заснування державного Реєстру і національного Списку сортів рослин Української РСР", яку було скасовано постановою Кабінету Міністрів України від 22 листопада 1993 р.

№ 935 "Про Реєстр сортів рослин України". Згідно з цією постановою Кабінету Міністрів, повноваження щодо ведення Реєстру сортів рослин України було покладено на Державну комісію по випробуванню та охороні сортів рослин Міністерства сільського господарства і продовольства. Державна комісія по випробуванню та охороні сортів Мінсільгосппроду реалізовувала ці функції, впроваджуючи такі права: —

видавати від імені держави авторські свідоцтва, що підтвер джують авторство на нові сорти, на які не видаються патенти, і зас відчують право автора на отримання винагороди; —

використовувати для занесення сортів до Реєстру сортів рос лин України окремі результати випробувань, надані іншими ком петентними органами України або зарубіжних держав (відповідно до укладених з ними договорів), у разі неможливості одержання та ких результатів — безпосередньо Державною комісією.

Постанову Кабінет Міністрів України від 22 листопада 1993 р. № 935 було прийнято у зв'язку зі схваленням 21 квітня 1993 р. Закону України "Про охорону прав на сорти рослин". У редакції його від 22 листопада 1993 р. передбачалося, що основним органом, уповноваженим щодо реалізації його положень, має бути Державне патентне відомство України (надалі — Держпатент).

Розмежування повноважень Держпатенту та Державної комісії по випробуванню та охороні сортів рослин у галузі охорони прав на сорти рослин відбувалося на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 22 листопада 1993 р. № 935 та від 28 жовтня 1993 р. № 884 "Про перелік послуг Держпатенту й Державної комісії по випробуванню та охороні сортів рослин Міністерства сільського господарства і продовольства, пов'язаних із забезпеченням прав на сорти рослин, та розміри їх оплати". Постанова від 28 жовтня 1993 р. № 884 втратила чинність згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 19 серпня 2002 р. № 1183.

З початку 1999 р. порядок подання заявки на сорт рослин, ведення Державного реєстру сортів рослин, видачі патентів та інші питання регулювалися Положенням про Державний реєстр сортів рослин України та порядок видачі патентів, затверджений наказом Держпатенту України від 13 січня 1999 р.

№ 10. Відповідно до цього Положення, повноваження щодо ведення реєстрів покладено на Держпатент.

Наказом Міністерства освіти і науки України від 16 серпня 2000 р. № 391 до зазначеного положення було внесено зміни, відповідно до яких повноваження щодо ведення реєстрів та інші повноваження в галузі охорони прав на сорти рослин надано Державному департаменту інтелектуальної власності (далі — Департамент) у складі Міністерства освіти і науки України. Отже, з моменту набрання чинності наказу Міністерства освіти і науки України від 16 серпня 2000 р. № 391 всі охоронні документи видає зазначений Департамент.

Такою фактично була ситуація до вступу в силу нової редакції Закону України "Про охорону прав на сорти рослин" 1 липня 2002 р., на виконання положень якого постановою Кабінету Міністрів України від 19 серпня 2002 р. № 1182 було затверджено Положення про Державну службу з охорони прав на сорти рослин наказом Міністерства аграрної політики України від 3 вересня 2002 р. № 249 — Правила складання та подання заявки на сорт.

Принциповим аспектом при оцінюванні реформ органів у сфері захисту прав на сорт рослин є те, що всі ті охоронні документи, що їх було видано відповідно до вимог раніше чинного законодавства, зберігають свою силу і після набрання чинності новими актами законодавства. При цьому, згідно з п. 4 Прикінцевих положень Закон України "Про охорону прав на сорти рослин" до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом, закони та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

<< | >>
Источник: О. О. Погріб. Аграрне право України — К.: Істина. 2006

Еще по теме Порядок набуття прав на сорт рослин:

  1. § 8. Правова охорона прав на сорти рослин
  2. Виникнення прав на сорт рослини
  3. Порядок набуття прав на сорт рослин
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Акционерное право - Бюджетная система - Горное право‎ - Гражданский процесс - Гражданское право - Гражданское право зарубежных стран - Договорное право - Европейское право‎ - Жилищное право - Законы и кодексы - Избирательное право - Информационное право - Исполнительное производство - История политических учений - Коммерческое право - Конкурсное право - Конституционное право зарубежных стран - Конституционное право России - Криминалистика - Криминалистическая методика - Криминальная психология - Криминология - Международное право - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Образовательное право - Оперативно-розыскная деятельность - Права человека - Право интеллектуальной собственности - Право собственности - Право социального обеспечения - Право юридических лиц - Правовая статистика - Правоведение - Правовое обеспечение профессиональной деятельности - Правоохранительные органы - Предпринимательское право - Прокурорский надзор - Римское право - Семейное право - Социология права - Сравнительное правоведение - Страховое право - Судебная психиатрия - Судебная экспертиза - Судебное дело - Судебные и правоохранительные органы - Таможенное право - Теория и история государства и права - Транспортное право - Трудовое право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия права - Финансовое право - Экологическое право‎ - Ювенальное право - Юридическая антропология‎ - Юридическая периодика и сборники - Юридическая техника - Юридическая этика -