Задать вопрос юристу

Україна в геополітичному інтер'єрі

СТАВШИ незалежною державою, Україна опинилася перед необхідністю визначити свої геополі-тичні пріоритети. Перед нею постала альтернатива: або залишатися сателітом Росії, або ж заявити про свою західну орієнтацію.

Перший варіант означав, що Україна приречена, як і раніше, лишатися об'єктом геополітики. Другий відкривав можливість входження до світового співтовариства в якості суб'єкта геополітики. Отже, можна сказати, що перед українською політичною елітою постало питання вибору геополітичної стратегії: «східної», більш традиційної, чи «західної», інноваційної. Леонід Кравчук та його оточення здійснили спробу зробити Україну суб'єктом геополітики, передусім за допомогою входження до загальноєвропейських політичних структур.

Проте кволість економічних реформ всередині держави та небажана для світу можливість появи ще однієї ядерної супердержави (третій ядерний потенціал після США та Росії) загальмували процес становлення України повноцінним суб'єктом геополітики на Сході Європи. Ба більше: під тиском Росії та деяких кіл США Україна опинилася в якості об'єкта запеклої критики за бажання отримати компенсацію за ядерне роззброєння. Хоча всі провідні держави світу начебто розуміли справедливість українських вимог щодо компенсації, на ділі ніхто не висловлював підтримку молодій незалежній державі. Отже, вона опинилася віч-на-віч з двома супердержавами, і зрештою, отримавши гарантії безпеки від США та Росії, а також компенсацію за збагачений уран з ядерних боєголовок, Україна погодилася до кінця століття провести повний демонтаж стратегічних ядерних озброєнь, що й було засвідчено на Трьох-сторонній зустрічі глав держав України, Росії та США у січні 1994 року у Москві.

Важливе місце в світовій геополітиці посідають також економічні проблеми. В першу чергу йдеться про енергоносії, джерела сировини, транспортні структури, міжнародний розподіл праці. Посідаючи потенційно вигідне геополітичне становище, Україна поки що не може вповні цим скористатися, оскільки її економіка тяжіє до економік країн СНД. Таке тяжіння є зумовленим колишньою загальносоюзною Структурою НарОДНОГО ГОСПОГТЯПГтка а„г частка продукції повного виробничого циклу, тобто товарів, готових до вжитку, становить в Україні лише третину загальної товарної маси, тоді як у незалежній державі має складати щонайменше 65%-70%. За роки незалежності було зроблено дуже мало для створення повних виробничих циклів у переважній більшості галузей української економіки.

Серед української еліти існують геополітичні стратегії і моделі розвитку, пов'язані з бажанням послабити економічну залежність України від Росії, яка використовує цей факт у власних стратегічних інтересах. Так, свого часу була досить популярною ідея створення Балто-Чорноморської смуги держав, до якої входили б країни Балтії, Білорусь, Україна, Молдова. Ця спілка держав мала б бути противагою геополітичній стратегії Росії, а саме прагненню тримати колишні радянські республіки в полі свого переважного впливу. Проте ця ідея поки що не набула підстав для реалізації, оскільки майже всі потенційні члени цієї смуги мають обмежені енергетичні та сировинні ресурси.

Так само не виправдалися сподівання щодо приєднання України до Вишеградської групи держав (Чехія, Словаччина, Польща, Угорщина).

Головною причиною тут стала відсутність радикальних економічних реформ в Україні, що робить економіку нашої держави малосумісною з економіками країн Вишеградської групи.

Великим успіхом на міжнародній арені для Ук

раїни є її приєднання до Договору «Партнерство заради миру». Україна першою серед країн СНД підписала цей договір, а також масштабну угоду з Європейським Союзом. Ці та інші прояви самостійної дипломатії свідчать про те, що Україна є відкритою до міжнародної співпраці державою, що звинувачення її в самоізоляції є безпідставними.

Враховуючи те, що значні економічні інтереси України знаходяться на Сході, а сама вона є однією з держав, розташованих у центрі Європи, можна зробити висновок: у найближчі десятиліття геополітика Української держави буде визначатися балансом інтересів між Сходом та Заходом і - меншою мірою - Півднем і Північчю. Саме в цьому вона

повинна заявити про себе як про суб'єкта регіональної геополітики, важливого для європейської, середземноморської та євразійської геополітики назагал.

Історичний досвід показує, що на теренах України державність як така виникає ще на початку першого тисячоліття до н.е. Територією, де концентрувалися ці ранньодер-жавні утворення, був Кримський півострів та причорноморські степи. Властиво, це були архаїчні та античні держави, які мали усталені зв'язки з населенням лісостепової смуги сучасної України.

Перші слов'янські об'єднання державного типу з'являються у перших століттях нашої ери. На-йвідомішим серед них є антський союз племен.

Процес державотворення на теренах України неодноразово переривався зовнішніми чинниками. Одним із них було велике переселення племен, на шляху якого опинилася Україна.

Наймогутнішою державою, з якої власне почичається відлік українського державотворення, є держава Київська Русь, яка виникла на базі схід-ноалов^янських племен, що були пращурами українців. Подальша доля українського державотворення пов^язана з етнічною консолідацією південно-східних слов"ян навколо Галицько-Волинського князівства - наступника державницьких традицій Київської Русі.

Культурні та державні традиції княжої доби виявилися досить сильними і після того, як Галицько-Волинське князівство розпалося, а його територія була поділена між Польщею та Литвою. Ставши складовою частиною Великого князівства Литовського, Україна-Русь зберегла значні ознаки автономії, утворивши з Литвою Литовсько-Русь-ку федерацію.

Новий етап для української державності розпочався з появою козацтва, яке стало провідною силою консолідації етносу і національного державотворення. Внаслідок багатолітньої боротьби виникла козацька християнська республіка Богдана Хмельницького.

У другій половині XVII століття Україна опинилася в полі протистояння трьох могутніх держав: Польщі, Туреччини та Росії, що зрештою і стало причиною її поділу на Ліво- та Правобережну. Спроба Івана Мазепи створити самостійну Українську державу під протекцією Швеції не вдалася. Ідея самостійної України, тим не менше, залишиться на багато століть мрією українських патріотів.

До цього будуть прагнути діячі Кирило-мефо-діївського братства, а також політичні партії та об'єднання кінця XIX - початку XX століття. Зрештою, ця ідея втілиться в створення Української народної республіки та її Конституції.

Проте більшовицька інтервенція з Росії поклала край цим сподіванням. 70 років довелося чекати історичної події, коли народ - не силою зброї, а силою переконань - довів своє право жити у вільній незалежній державі. Національно-патріотична ідеологія в Україні практично ніколи не зникала, що засвідчує діяльність ОУН, УНДО, дисидентського руху, Гельсинської спілки тощо. Саме тому, коли настала криза тоталітаризму, і СРСР як втілення його принципів виявив свою історичну неспроможність забезпечити права і свободи як людини, так і націй, Україна закономірно оголосила себе незалежною і була визнана світом.

Отже, ні про яку «штучність» самостійності України не може бути й мови. Інша справа, що державотворчий процес пішов складними шляхами, не так, як того сподівалася більшість населення України, коли підтверджувала незалежність

на референдумі 1 грудня 1991 року. І головною причиною тут є відсутність політичної волі з боку керівників держави протягом трьох років незалежності здійснити радикальні економічні реформи, які б поліпшили життя громадян країни.

Державотворчий процес в Україні переживає складні часи. Хочеться вірити, що ми спільно їх витримаємо на благо і в ім'я всіх громадян незалежної демократичної України.

<< | >>
Источник: С.Грабовський, С.Ставрояні, Л.Шкляр. Нариси з історії українського державотворення - К.; Генеза. -608 с.. 1995

Еще по теме Україна в геополітичному інтер'єрі:

  1. ПРИЛОЖЕНИЕ ПОСТАНОВА ПЛЕНУМА ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ від 1 листопада 1996р. № 9 ПРО ЗАСТОСУВАННЯ КОНСТИТИТУЦІЇ УКРАЇНИ ПРИ ЗДІЙСНЕННІ ПРАВОСУДДЯ
  2. ПОЛІТИЧНІ АСПЕКТИ ЗАНЕПАДУ ДЕРЖАВНОСТІ УКРАЇНИ
  3. Проголошення незалежності України
  4. ДЕКЛАРАЦІЯ ПРО ДЕРЖАВНИЙ СУВЕРЕНІТЕТ УКРАЇНИ
  5. Початок боротьби за автономію України
  6. Феномен більшовизму і Україна
  7. Характер автономного устрою Слобідської України
  8. Народ і його імена: до етноніму «Україна»
  9. § 4. Система аграрного права України
  10. Возз'єднання етнічних земель України
  11. АКТ ПРОГОЛОШЕННЯ НЕЗАЛЕЖНОСТІ УКРАЇНИ. ЗАГАЛЬНА ДЕКЛАРАЦІЯ ПРАВ ЛЮДИНИ
  12. Кроки України до незалежності
  13. § 2. Конституція України — правова основа джерел аграрного права
  14. § 4. Представники науки аграрного права України
  15. Перша світова війна і трагедія України
  16. ПОЛІТИЧНЕ СТАНОВИЩЕ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ ПІСЛЯ ПОДІЛІВ УКРАЇНИ
  17. § 3. Принципи аграрного права України
  18. СТАНОВЛЕННЯ НЕЗАЛЕЖНОЇ УКРАЇНИ
  19. У культурному житті України в XVII ст. відбулись певні зміни
  20. ГЕТЬМАНЩИНА. ЗАПОРІЗЬКА СІЧ. СЛОБІДСЬКА УКРАЇНА.
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Акционерное право - Бюджетная система - Горное право‎ - Гражданский процесс - Гражданское право - Гражданское право зарубежных стран - Договорное право - Европейское право‎ - Жилищное право - Законы и кодексы - Избирательное право - Информационное право - Исполнительное производство - История политических учений - Коммерческое право - Конкурсное право - Конституционное право зарубежных стран - Конституционное право России - Криминалистика - Криминалистическая методика - Криминальная психология - Криминология - Международное право - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Образовательное право - Оперативно-розыскная деятельность - Права человека - Право интеллектуальной собственности - Право собственности - Право социального обеспечения - Право юридических лиц - Правовая статистика - Правоведение - Правоохранительные органы - Предпринимательское право - Прокурорский надзор - Римское право - Семейное право - Социология права - Сравнительное правоведение - Страховое право - Судебная психиатрия - Судебная экспертиза - Судебное дело - Судебные и правоохранительные органы - Таможенное право - Теория и история государства и права - Транспортное право - Трудовое право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия права - Финансовое право - Экологическое право‎ - Ювенальная юстиция - Юридическая антропология‎ - Юридическая техника - Юридическая этика -