<<
>>

Микола Костомаров КНИГИ БИТІЯ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ

1. Бог создав світ: небо і землю, і населив усякими тварями, і поставив над усею твар'ю чоловіка, і казав йому плодитися і множитися, і постановив, щоб род чоловічеський поділився на коліна і племена, а кожному колінові і племену даровав край жити, щоб кожне коліно і кожне племено шукало Бога, котрий од чоловіка недалеко, і поклонялись би Йому всі люди, і віровали в Його, і любили б Його, і були в усі щасливі. 2.

Але род чоловічий забув Бога і оддався дияволу, а кожне племено вимислило собі богів, а в кожному племені народи повидумували собі богів, і стали за тих богів биться, і почала земля поливатися кров'ю і усіватися попелом і костями, і на всім світі сталось горе, і біднота, і хороба, і нещастя, і незгода. 3.

І так покарав людей справедливий Господь потом, войнами, мором і найгірше неволею. 4.

Бо єдин єсть Бог істиний і єдин він цар над родом чоловічим, а люди, як поробили собі багато богів, то з тим укупі поробили багато царів, бо як у кожному кутку був свій бог, так у кожному кутку став свій цар, і стали люди биться за своїх царів, і пуще 5.

1.

стала земля поливатися кров'ю і усіватися попелом і костями, і умножились на всім світі горе, біднота і хороба, і нещастя, і незгода. 5.

Нема другого Бога, тільки один Бог, що живе високо на небі, іже везді сий Духом святим своїм, і хоч люди поробили богів в постаті звіриній і чоловічій со страстями і похотями, а то не боги, а то страсті і похоті, а правив над людьми отець страстей і похотей, чоловікоубийця диявол. 6.

Немає другого царя, тільки один Цар Небесний Утішитель, хоч люди і поробили собі царів в постаті своїх братів - людей, со страстями і похотями, а то не були царі правдиві, бо цар єсть то такий, що править над усіма, повинен бути розумніший і на-йсправедливіший над усіх, арозумніший інайсправедливіший єсть Бог, а ті царі - со страстями і похотями, а правив над людьми отець страстей і похотей, чоловікоубивця диявол.

7.І ті царі лукаві побрали з людей таких, що були сильніші, або їм нужніші, і назвали їх панами, а других людей поробили їх невольниками, і умножились на землі горе, біднота і хороба, і нещастя, і незгода.

8. Два народи на світі були дотепніші: Євреї і Греки.

9. Євреїв сам Господь вибрав і послав до їх Моїсея, і постановив їм Моїсей закон, що приняв од Бога на горі Синайській і постано- вив, щоб усі були рівні, щоб не було царя між ними, а знали б одного царя Бога небесного, а порядок давали б судді, котрих народ вибирав голосами.

10. Але Євреї вибрали собі царя, не слухаючи старця святого Самуїла, і Бог тоді ж показав їм, що вони не гаразд зробили, бо хоч Давид був луччий з усіх царей на світі, однак його бог попустив у гріх, що він одняв у сосіда жінку: се ж так було, аби люди зрозуміли, що хоч який добрий чоловік буде, а як стане самодержавно панова-ти, то зледащіє. І Соломона, мудрішого з усіх людей, Бог попустив у саме велике кепство - ідолопоклонство, аби люди зрозуміли, що хоч який буде розумний, а як стане самодержавно пановати, то одуріє. 11.

Бо хто скаже сам на себе: «Ялуччий од усіх і розумніший над всіх, усі мусять коритися мені і за пана мене уважати, іробитьте, що я здумаю», - той согрішає первородним гріхом, которий погубив Адама, коли він, слухаючи диявола, захотів порівнятися з Богом і здурів, - той навіть подобиться самому дияволу, котрий хотів стать в рівню з Богом і упав у пекло. 12.

Єдин бо єсть Бог і єдин він Цар, Господь неба і землі. 13.

Тим і Євреї, як поробили собі царів і забули єдиного Царя небесного, зараз одпали і од істинного Бога і почали кланятися Ваалу і Дагону. 14.

І покарав їх Господь: пропало і царство їх, і всіх забрали у полон Халдеї. 15.

А Греки сказали: «Не хочемо царя, хочемо бути вільні і рівні». 16.

І стали Греки просвіщенні над усі народи, і пішли од них науки і скуства і умисли, що тепер маємо.

А се сталось за тим, що не було у них царей. 17.

Але Греки не дізнались правдивої свободи, бо хоч одріклись царей земних, та не знали Царя Небесного і вимишляли собі богів, і так царей у них не було, а боги були, тим вони в половину стали такими, якими були б, коли б у них не було б богів і знали б небесного Бога. Бо хоч вони багато говорили про свободу, а свободні були не всі, а тільки одна частка порода, прочі ж були нсвольника-ми, і так царів не було, а панство було: а то все рівно, якби у їх було багато царів.

18. І покарав їх Господь: бились вони між собою, і попали в неволю іспершу під Македонян, а друге до Римлян.

І так покарав Господь род чоловічеський: що найбільша часть його, сама просвіщена, попалась в неволю до римських панів, а потім до римського імператора. 19.

1 став римський імператор царем над народами і сам себе нарік богом. 20.

Тоді возрадувався диявол і все пекло з ним. 1 сказали в пеклі: от тепер уже наше царство; чоловік далеко одступив од Бога, коли один нарік себе і царем і богом вкупі. 21.

Але в той час змилувався Господь Отець небесний над родом чоловічим і послав на землю Сина свого, щоб показать людям Бога, царя і пана. 22.

І прийшов Син Божий на землю, щоб одкрити людям істину, щоб тая істина свободила род чоловічий. 23.

/ навчав Христос, що всі люди братія і ближні, всі повинні любить попереду Бога, потім один другого, і тому буде найбільшая шана од Бога, хто душу свою положить за други своя. А хто перший між людьми хоче бути, повинен бути всім слугою. 24.

І сам на собі приклад показав: був розумніший і справедливіший з людей, стало буть, цар і пан, а явився не в постаті земного царя і пана, а народився в яслах, жив у бідності, набрав учеників не з панського роду, не з учених філозофів, а з простих рибалок. 25.

І став народ прозрівають істину: і злякалися філозофи і люди імператора римського, що істина бере верх, аза істиною буде свобода, і тоді вже не так легко буде дурить і мучить людей. 26.

І засудили на смерть Ісуса Христа, Бога, царя і пана; і претерпів Ісус Христос оплеванія, заушенія, бієнія, крест і погребеніє за свободу роду чоловічого, тим, що не хотіли прийняти його за царя і пана, бо мали другого царя - кесаря, що сам себе нарік богом і пив крпв людську.

27. А Христос-цар свою кров пролив за свободу рода чоловічого і остав їв на віки кров свою для питанія вірним. І воскрес Христос в треп ій день, і став царем неба і землі.

28 Ученики його, бідні рибалки, розійшлись по світу і пропо-відуві. <и істину і свободу. 29.

т ті, що приймали слово їх, стали братами між собою - чи були пргж того панами, або невольниками, філозофами, або невче-ними, усі стали свободними кров'ю Христовою, котру зарівно приймали, і просвіщенними світом правди. 30.

І жили християни братством, усе у них було общественне, і були у них вибрані старшини, і ті старшини усім слугами, бо Господь так сказав: «Хто хоче першим бути, повинен бути всім слугою». 31.

Тогді імператори римськії і пани, і чиновні люди, і вся челядь їх, і філософи піднялись на християнство і хотіли викорі-нити Христову віру, і гибли християни, їх і топили, і вішали, і в чверті рубали, і пекли, і залізними гребінками скребли, і інші тьмочисленнії муки їм чинили. 32.

А віра Христова не уменшалась, а чим гірше кесарі і пани лютували, тим більше було вірующих. 33.

Тоді імператори з панами змовились і сказали поміж собою: «Уже нам не викоренити християнства: піднімемось на хитрощі, приймемо її (віру Христову) самі, перевернемо ученіє Христово так, щоб нам добре було, та й обдурімо народ». 34.

І почали царі приймати християнство, і кажуть: «От, бачите, можна бути і християнином, і царем вкупі». 35.

/ пани приймали християнство, і сказали: «От, бачите, можна бути і християнином і паном вкупі». 36.

А того не уважали, що мало сьогодні, що тільки назваться. Бо сказано: не всяк глаголяй мі Господи, Господи! внідеть в царство небесноє, но творяй волю Отца Моєго, іже єсть на небесіх. 37.

І піддурили архиєреїв і попів, і філозофів, а ті і кажуть: «Істинно так воно єсть, ажеж і Христос сказав: воздадите кесарево кесареві, а Божіє Богові», а Апостол говорить: «Всякая власть од Бога». Так уже Господь установив, щоб одні були панами і багатими, а другі були нищими і невольниками. 38.

А казали вони неправду: хоч Христос сказав: воздадіте кесарево кесареві, а се тим, що Христос не хотів, щоб були бунти та незгода, а хотів, щоб мирно і люб'язно розійшлась віра і свобода, бо коли християнин буде воздавать нехристиянському кесареві кесарево - платить податок, сповнять закон, то кесар, прийнявши віру, повинен одріктись свого кесарства, бо він тоді, будучи першим, повинен бути всім слугою, і тоді б не було кесаря, а був би єдин цар - Господь Ісус Христос. 39.

І хоча Апостол сказав: «Всяка власть од Бога», а не єсть воно те, щоб кожний, що захватив власть, був сам од Бога. Уряд і порядок і правленіє повинні бути на землі: так Бог постановив, і єсть то власть, і власть та од Бога, але урядник і правитель повинні підлягать закону і сонмищу, бо й Христос повеліває судитися перед сонмищем, і так як урядник і правитель - перші, то вони повинні бути слугами, і недостоїть їм робить те, що здума-ється, а те, що постановлене, і недостоїть їм величаться та помпою очі одводити, а достоїть їм жити просто і працювати для общества пильно, бо власть їх од Бога, а самі вони грішні люди і самі послідніші, бо всім слуги.

40. А сьому ще гірша неправда: буцім установлено од Бога, щоб одні пановали і багатились, а другі були у неволі і нищі, бо не було б сього, скоро б поприймали щире євангеліє: пани повинні свободи-ти своїх невольників і зробиться їм братами, а багаті повинні наділягш нищих, і нищі стали б также багаті; як би була на світі любов} ристиянська в сердцях, то так було б: бо хто любить кого, той х( че, щоб тому так же хороше, як йому.

41 І ті, що так казали і тепер кажуть і переверчують Христово слк.во, ті оддають одвіт в день судний. Вони скажуть судді: «Господи! Не в твоє ми ім'я пророчествовахом», - а суддя скаже їм: «Не вім вас». 42.

Таким викладом зіпсували царі, пани та вчені свободу християнську. 43.

Благодать дана всім язикам, а'спершу коліну Яфетову, бо Симово через жидів отвергнуло Христа. І перейшла благодать до племен грецького, романського, німецького, слов'янського.

44.1 Греки, прийнявши благодать, покаляли її, бо вони прийняли нову віру і не зовлеклись ветхого чоловіка страстями і похотями, оставили при собі імператорство, і панство, і пиху царську, і неволю, і покарав їх Господь: чахло грецьке царство тисячу років, зчахло зовсім і попало до Турків.

45. Романське племено-Влохи, Французи, Гішпани - прийняло благодать, і стали народи увіходить у силу і у нову жизнь, і просвіщенність, і благословив їх Господь, бо лучче вони прийняли св. віру, ніж Греки, одначе не зовсім зовлеклись ветхого чоловіка со страстями і похотями, оставили і королей і панство, і вимислили голову християнства - папу, - і той папа видумав, що він має власть над усім світом християнським, ніхто не повинен судити його, а що він здумає, то буде гарно.

46.1 племено німецьке - народи німецькі, -прийняли благодать і стали увіходить у пущу силу і жизнь нову і просвіщенність, і благословив його Господь, бо вони ще лучче прийняли віру ніж Греки і Романці, і з'явивсь у них Лютер, котрий почав учити, що повинно християнам жити так, як жилц до того часу, коли поприймали і попереверчували ученіє Християнство царі і пани., і щоб не було неподсудимого голови над Церквою християнською -папи, єсть бо єдин глава всім - Христос. Але і Німці не зовлеклися ветхого чоловіка, бо зоставили у себе і королів і панів, і ще гірше дозволили замістьпапи і єпископів орудувать Церквою Христовою королям і панам.

47. І сталась послідняя-лесть гірша першої, бо не тільки у німців королі, але й у других землях взяли верх над всім і, щоб удержати народ у ярмі, поробили ідолів, одвертали людей од Хрис- та і казали кланятися ідолам і битися за них.

Бо то все рівно, що ідоли: хоча французи були хрещені, одначе менш шанували Христа, ніж честь національну, але такого ідола їм зроблено, а Англичане кланялись золоту і мамоні, а другі народи также своїм ідолам, і посилали їх королі і пани на заріз за шматок землі, за табак, за чай, за вино, - і табак, і чай, і вино стали у них богами, бо речено: «Іде же сокровище ваше, там серце ваше». Серце християнина з Іісусом Христом, а серце ідолопоклонникове з своїм ідолом. І стало, як каже апостол, їх богом чрево. 48.

І вимислили одщепенці нового бога, сильнішого над усіх боженят, а той бог називався по французьки егоїзм, або інтерес. 49.

І філозофи почали кричати, що то кепство - віровати в Сина Божого, що немає ні пекла, ні раю, і щоб усі поклонялись егоїзмові, або інтересові.

50. А до всього того довели королі та пани; і завершилася міра ріс плюгавства; праведний Господь послав свій меч обоюдоострий на рід прелюбодійний; збунтовались дррацузи і сказали: «Не хочем, щоб були в нас королі та пани, хочем бути рівні, вільні». 51.

Але тому не можна було статися, бо тільки там свобода, гді Дух Христов, а Дух Божий уже перед тим вигнали з Францев-щини королі та маркизи, та філозофи. 52.

І Французи короля свого забили, панів розігнали, а самі почалися різати і дорізались до того, що пішли у гіршую неволю. 53.

Бо на їх Господь хотів показать усім язикам, що нема свободи без Христової віри. 54.

І з тої пори племена романське і німецьке турбуються і королів і панство вернули, і про свободу кричать і немає в їх свободи, бо нема свободи без віри.

55. А племено слов'янське, то найменший брат у сем'ї Яфетової. 56.

Трапляється, що менший брат любить дужче отця, одначе получає долю меншу проти старших братів, а потім, як брати старші своє потратять, а менший збереже своє, то і старших виручає. 57.

Племено слов'янське ще до принятія віри не йміло ані царей, ані панів і всі були рівні, і не було у них ідолів, і кланялись слов'яни одному Богу Вседержителю, ще його й не знаючи. 58.

Як уже просвітились старіші брати Греки, Романці, Німці, тоді Господь і до менших братів Слов'ян послав двох братів Кон-стянтина і Мефодія, і духом святим покрив їх Господь, і перело-жили вони на слов'янську мову святоє письмо і одправовать службу Божую постановили на тій же мові, якою всі говорили посполу, а сего не було ні в Романців, ні в Німців, бо там по латинськи службу одправляли, так що Романці мало, а Німці овсі не второпали, що їм читано було. 59.

59.1 скоро Слов'яни приймовали віру Христову так, як ні один народ не приймовав.

60. Але було два лиха у Слов'ян: одно - незгода між собою, а друге те, що вони, як менші брати, усе переймали од старших, чи до діла, чи не діла, не бачучи того, що у їх своє було лучче, ніж братівське.

61.1 поприймали Слов'яни од Німців королів, і князів, і бояр, і панів, а преж того королі були в їх вибрані урядники і не чванились перед народом, а обідали з самим простим чоловіком зарівно, і самі землю орали, а то вже у їх стала пиха, і помпа, і гвардія, і двор.

62.1 панів-у Слов'ян не було, а були старшини, хто старіший літами і до того розумніший, того на раді слухають, а то вже стали пани, а у їх невольники. 63.

І покарав Господь Слов'янське племено гірше, ніж другії племена; бо сам Господь сказав: «Кому дано більше, з того більше і зищеться». І попадали Слов'яни в неволю до чужих: Чехи і Полабці до Німців, Серби і Болгари до Греків і до Турок, Москаль до Татар. 64.

Здавалось: от згине і племено слов'янське, бо ті Слов'яни, що жили коло Яаби і Помор'я балтицького, ті пропадали, так, що і сліду їх не осталось. 65.

Але не до кінця прогнівився Господь на племено слов'янське, бо Господь постановив так, щоб над сим племеном збулось писаніє: камень, його же не брегоша зиждущії, той бисть во главу угла. 66.

По многих літах стало в Слов'янщині три неподлеглих царства: Польща, Литва і Московщина. 67.

Польща була в Поляків, і кричали Поляки: «У нас свобода і рівність!». Але поробили панство, і одурів народ польський, бо простий люд попав у неволю, саму гіршу, яка денебудь була на світі, і пани без жодного закону вішали і вбивали своїх невольників.

68. Московщина була з Москалів, і була їх велика Річ Поспали- та Новгородська, вільна і рівна, хоч не без панства, і пропав Новгород за те, що і там завелось панство, і цар московський взяв верх над усіма москалями, а той цар узяв верх, кланяючись татарам, і ноги ціловав ханові татарському бусурману, щоб допоміг йому держати в неволі неключимій народ московський християнський. 69.

І одурів народ московський і попав в ідолопоклонство, бо царя своєго нарік богом, і усе, що цар скаже, те уважав за добре, так, що цар Іван в Новгороді душив та топив десятку тисяч народу, а літописці розказуючи те, звали його христолюбивим. 70.

А в Литві були Литвяки, та ще до Литви належала Україна. 71.

І поєдналась Україна з Польщею, як сестра з сестрою, як єдиний люд слов'янський до другого люду слов'янського, нерозділи-мо і незмісимо, на образ іпостаси Божої нероздільної і незмісимої, як колись поєднаються всі народи слов'янські поміж собою. 72.

І не любила Україна ні царя, ні пана, а скомпонувала собі козацтво, єсть то істеє брацтво, куди кожний пристаючи, був братом других - чи був він преж того паном, чи невольником, аби християнин, і були козаки між собою всі рівні, і старшини вибирались на раді і повинні були слуговати всім по слову Христовому, і жодної помпи панської і титула не було між козаками.

73.1 постановили вони чистоту християнську держати, тим старий літописець говорить об козаках: «Татьби же і блуд неможе іменуються у них».

74.1 постановило козацтво віру святую обороняти і визволяти ближніх своїх з неволі. Тим то гетьман Свирговський ходив обороняти Волощину, і не взяли козаки миси з червонцями, як їм давали з услуги, не взяли тим, що кров проливали за віру та за ближніх і служили Богу, а не ідолу золотому.

А Сагайдашний ходив Кафу руйновати і визволив кільканадцять тисяч невольників з вічної підземної темниці.

75. Багато лицарів таке робили, що не записано і в книгах мира сього, а записано на небі, бо за їх були перед Богом молитви тих, котрих вони визволили з неволі.

76.1 день одо дня росло, умножалося козацтво, і незабаром були б на В країні усі козаки, усі вільні і рівні, і не мала б Україна над собою ні царя, ні пана, опріч Бога єдиного, дивлячись на Україну, так би зробилось і в Польщі, а там і у других слав'янских краях. 77.

Бо не хотіла Україна іти услід язиків, а держалась закону Божого, і всякий чужестранець, заїхавшись в Україну, дивовався, що ні в одній стороні на світі так щиро не моляться Богу, ніде муж не любив так своєї жони, а діти своїх родителей; а коли пани та єзуїти хотіли насильно повернуть Україну під свою власть, щоб українці-християни повірили, буцім справді усе так і єсть, що папа скаже, - тоді на Україні з'явилися братства так, як були у перших християн, і всі, записуючись у братство, був би він пан чи мужик, називались братами. А се до того, що бачили люди, що в Україні істинная віра, і що там не було ідолів, тим там і єресі жадної не з'явилося. 78.

Але панство побачило, що козацтво росте, і всі люди стануть скоро козаками, єсть то вільними, заказали зараз своїм крепакам, щоб не ходили в козаки, і хотіли забить народ простий, як скотину, так щоб у йому не було ні чувствія, ні розуму, і почали пани обдирати крепаків, оддали їх жидам на такую муку, що подобную творили тільки над першими християнинами, драли з їх з живих шкури, варили в котлах дітей, давали матерям собак грудьми годувати.

79.1 хотіли пани зробить із народа дерево, або камінь, і стали їх не пускать навіть в церков хрестить дітей і вінчатися, і причащатися, і мертвих ховати, а се для того, щоб народ простий утеряв навіть постать чоловічу.

80.1 козацтво стали мучить і нівечить, бо таке рівне братство християнське стояло панам на перешкоді.

81 Але не так зробилось, як думали пани, бо козацтво піднялось, а за їм увесь простий народ; вибили і прогнали панів, і стала Україна земля козацька вільна, бо всі були рівні, але не надовго. 82.

І хотіла Україна знову жити з Польщею по-братерськи нерозділимо і незмісимо, але Польща жадною мірою не хотіла одректись свого панства. 83.

Тоді Україна пристала до Московщини і поєдналась з нею, як єдиний люд слов'янський з слов'янським нерозділимо і незмісимо, на образ іпостасі Божої нерозділимої і незмісимої, як колись поєднаються усі народи слов'янські між собою. 84.

Але скоро побачила Україна, що попалась у неволю, бо вона по своїй простоті не пізнала, що таке було цар московський, а цар московський усе рівно було, що ідол і мучитель. 85.

І одбилась Україна од Московщини, і не знала бідна, куди прихилити голову. 86.

Бо вона любила і Поляків і Москалів, як братів своїх, і не хотіла з ними розбрататися; вона хотіла, щоб всі жили вкупі, поєднавшись, як один народ слов'янський з другим народом слов'янським, а ті два - з третім, і було б три Речі Посполиті в однім союзі, нерозділимо і незмісимо по образу Тройці Божої, нерозділимої і незмісимої, як колись поєднаються між собою усі народи слов'янські. 87.

Але сего не второпали ні Ляхи, ні Москалі. І бачуть ляцькі пани і московський цар, що нічого не зроблять з Україною, і сказали поміж собою: «Не буде Україна ні тобі, ні мені, роздеремо її по половині, як Дніпро її розполовинив: лівий бік буде московському царю на поживу, а правий бік польський панам на поталу».

88. 1 билась Україна літ п'ятдесят, і єсть то найсвятіша і славніша война за свободу, яка тільки єсть в історії, а розділ України єсть найпоганіше діло, яке тільки можна найти в історії.

89.1 вибилась з сил Україна; і вигнали Ляхи козацтво з правого боку Дніпрового і запановали пани над бідним остатком вольного народу. 90.

А на лівім боці ще держалось козацтво, але час од часу попадало у неключиму неволю московському цареві, а потім петер-бургському імператорові, бо останній цар московський і первий імператор петербургський положив сотні тисяч в канавах і на костях їх збудував собі столицю. 91.

А німка цариця Катерина, курва всесвітня, безбожниця, убійниця мужа свого, востаннє доконала козацтво і волю, бо, вдобривши тих, котрі були в Україні старшинами, наділила їх панством і землями, понадавала їм вольну братію в ярмо і поробила одних панами, а других невольниками, 92.

І пропала Україна. Але так здається. 93.

Не пропала вона; бо вона знати не хотіла ні царя, ні пана, а хоч і був цар, та чужий, і хоч були пани, та'чужі, і хоч з української крови були ті вирідки, одначе не псовали своїми губами мерзенними української мови і самі себе не називали українцями, а істий Українець хоч будь він простого, хоч панського роду тепер, повинен не любити ні царя, ні пана, а повинен любити і пам'ятовати одного Бога Ісуса Христа, царя і пана над небом і землею.

Так воно було прежде, так і тепер зосталось.

94. І Слов'янщина хоч і терпіла і терпить неволю, то не сама її сотворила, бо і цар, і панство не слов'янським духом сотворено, а німецьким, бо татарським. І тепер в Росії хоч і є деспот цар, одначе він не слов'янин, а Німець, тим і урядники його Німці; оттого і пани хоч єсть в Росії, та вони швидко перевертуються або в Німця, або в Француза, а істий Слов'янин не любить ні царя, ні пана, а любить і пам'ятає одного Бога їисуса Христа, царя над небом і землею.

Так воно було прежде, так і тепер зосталось.

95. Лежить в могилі Україна, але не вмерла. 96.

Бо голос її, голос, що звав всю Слов'янщину на свободу і братство розійшлося по світу слов'янському. 1 одізвався він, той голос України, в Польщі, коли 3 мая постановили Поляки, щоб не було панів, а всі були б рівні в Речі Посполитій а того хотіла Україна ще за 120 літ до того. 97.

І не допустили Польщу до того, і розірвали Польщу, як прежде Україну.

98.1 се їй так і треба, бо вона не послухала України і погубила сестру свою.

99. Але не пропаде Польща, бо її збудить Україна, котра не пам' ятуєть зла і любить сестру свою, так як би нічого не було між ними.

100.1 голос України одозвався в Московщині, коли після смерти царя Олександра хотіли прогнати царя і панство і установити Річ Посполитую, і Слов'ян поєднати, по образу іпостасей божественних нерозділимо і незмісимо; а сього Україна ще за двісті років до того хотіла.

101. 1 не допустив до того деспот, одні положили живот свій на шибениці, других закатували в копальнях, третіх послали на заріз Черкесові.

102. І панує деспот кат над трьома народами Слав'янськими, править через Німців, псує, калічить, нівечить добру натуру слов'янську і нічого не робить.

103. Бо голос України не затих.

І встане Україна з своєї могили і знову озоветься до всіх братів своїх Слов'ян, і почують крик її, і встане Слов'янщина, і не позос-танеться ні царя, ні царевича, ні царівни, ні князя, ні графа, ні герцога, ні сиятельства, ні превосходительства, ні пана, ні боярина, нікрепака, ні холопа-ні в Московщині, нівПольщі, нівУкраїні, ні в Чехії, ні у Хорутан, ні у Сербів, ні у Болгар.

104. І Україна буде неподлеглою Річчю Посполитою в союзі Слов'янськім.

Тоді скажуть всі язики, показуючи рукою на те місто, де на карті буде намальована Україна: «От камень, него же не берегоша зиждущиї, то бисть во главу угла».

<< | >>
Источник: С.Грабовський, С.Ставрояні, Л.Шкляр. Нариси з історії українського державотворення - К.; Генеза. -608 с.. 1995

Еще по теме Микола Костомаров КНИГИ БИТІЯ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ:

  1. НАРОДЕ УКРАЇНСЬКИЙ І ВСІ НАРОДИ УКРАЇНИ!
  2. УНІВЕРСАЛ УКРАЇНСЬКОЇ ЦЕНТРАЛЬНОЇ РАДИ ДО УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ, НА УКРАЇНІ Й ПОЗА УКРАЇНОЮ
  3. ПОЛІТИЧНЕ СТАНОВИЩЕ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ ПІСЛЯ ПОДІЛІВ УКРАЇНИ
  4. 7. Конвенция о коренных народах и народах, ведущих племенной образ жизни в независимых странах
  5. Глава 24 ПОЛИТИЧЕСКАЯ И ПРАВОВАЯ МЫСЛЬ В УКРАИНЕ ВО ВТОРОЙ ПОЛОВИНЕ XIX — НАЧАЛЕ XX в. НИКОЛАЙ КОСТОМАРОВ, МИХАИЛ ДРАГОМАНОВ, СТАНИСЛАВ ПОДОЛИНСКИЙ
  6. Некоторые проблемы этнической истории народов Юго-Восточной Европы (Балканский субстрат в традиционной одежде восточнороманских народов) В. С. ЗЕЛЕНЧУК
  7. Мы - народ своеобразный, народ особый.
  8. ВЫБОР НАРОДА И ВЫБОР БОЛЬШЕВИКОВ. ОСЕНЬ 1917-ВЕСНА 1918 гг. ЧТО ЖЕ ВЫБРАЛ НАРОД?
  9. Право народов на самоопределение и право народов на объединение в единое государство. 
  10. УКРАЇНСЬКА ПОЛІТИЧНА ДУМКА В РОСІЇ У ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ XIX СТ.
  11. 12. Торговые книги
  12. Труднощі на шляху українського руху
  13. Українське дисидентство
  14. Галичина як «український П'ємонт»
  15. УКРАЇНСЬКА ПОЛІТИЧНА ДУМКА В ДОБУ ВИЗВОЛЬНИХ ЗМАГАНЬ XVII СТ.
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Акционерное право - Бюджетная система - Горное право‎ - Гражданский процесс - Гражданское право - Гражданское право зарубежных стран - Договорное право - Европейское право‎ - Жилищное право - Законы и кодексы - Избирательное право - Информационное право - Исполнительное производство - История политических учений - Коммерческое право - Конкурсное право - Конституционное право зарубежных стран - Конституционное право России - Криминалистика - Криминалистическая методика - Криминальная психология - Криминология - Международное право - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Образовательное право - Оперативно-розыскная деятельность - Права человека - Право интеллектуальной собственности - Право собственности - Право социального обеспечения - Право юридических лиц - Правовая статистика - Правоведение - Правоохранительные органы - Предпринимательское право - Прокурорский надзор - Римское право - Семейное право - Социология права - Сравнительное правоведение - Страховое право - Судебная психиатрия - Судебная экспертиза - Судебное дело - Судебные и правоохранительные органы - Таможенное право - Теория и история государства и права - Транспортное право - Трудовое право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия права - Финансовое право - Экологическое право‎ - Ювенальная юстиция - Юридическая антропология‎ - Юридическая техника - Юридическая этика -